2 червня 2026 р. професорка кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання факультету української та іноземної філології Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ганна Токмань виступила на ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Лінгвістичні обрії XXI сторіччя» з доповіддю на тему «Поетичний цикл “Повісті” Олександра Хоменка: оригінальність генерики».
Ганна Леонідівна поставила питання: Чому цикл віршів-верлібрів автор назвав «Повісті» (цикл увійшов до книги О. Хоменка «У домі сухого серця плюс Обличчям у профіль до завтра», 2025)? Дослідниця нагадала колегам, що Олександр Хоменко (1968 р. н.) – воїн-доброволець з лютого 2022 року, стрілець батальйону «Свобода». До повномасштабного вторгнення – завідувач сектору «Музей української революції 1917-1921 років» у Національному музеї історії України. За освітою філолог, за науковим ступенем – історик. Жанр його віршованих творів близький до повістей у давній українській літературі, зокрема «Слова о полку Ігоревім», яке невідомий автор називає і повістю, і піснею. Учена прочитала початок першої повісті з циклу сучасного автора і початок пам’ятки ХІІ ст., продемонструвавши їхню і змістову (мілітарно-філософську), і ритміко-мелодійну близькість.
Переяславська вчена дійшла висновку, що повісті О. Хоменка – це ліро-епічні твори, показала вплив жанрів фольклору та давньої української літератури, біблійних жанрів (притча, пророцтво). Наукові положення проілюструвала аналізом повісті О. Хоменка «і прийде той день коли потрібно буде…»: визначила компоненти сюжету, окреслила хронотоп і архетипний образ хати, проінтерпретувала ліричні відступи.
Кожного українця схвилює пророчий епілог цієї повісті про спалену позицію-хату. «… я знаю достеменно що одного дня / побачу ще її і увійду в неї / і вона буде біла-пребіла як на великдень /…і всі наші будуть тут/ і тихий прийде наш комроти тихий / який пішов від нас за межу того дня / коли й хата згоріла / і спитає він своїм стишеним / завжди трохи втомленим голосом / як і тоді першого нашого дня у цій хаті нас питав / ну як ви тут хлопці як ви / і я буду говорити з ним довго-довго / і з усіма нашими теж говоритиму цілу бездонну вічність». Вірші О. Хоменка і є розмовами, що відбуваються по вісті (після вісті) – про цю війну в історії серця і України.
Пресцентр кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання