Професорка кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання факультету української та іноземної філології УГСП Ганна Токмань виступила з доповіддю «Біблійна інтертекстуальність у сучасній мілітарній поезії: Я.Чорногуз, О.Хоменко, П.Вишебаба» на Всеукраїнській науковій конференції «Українська література: сучасний контекст (пам’яті Петра Сороки)», яка відбулася 26 лютого 2026 р. на базі ТНПУ імені Володимира Гнатюка.
Переяславська вчена довела образну й духовну близькість текстів, між якими майже двотисячна часова відстань: Євангелія і сучасної української мілітарної поезії.
Емоційне читання віршів поетів-воїнів і цитат з Євангелія супроводжувалося науковими коментарями. Так, у вірші Ярини Чорногуз «[непокараність]» спостережено образ Пілата. Поетеса, не називаючи Леніна, описує основний монумент міста на сході України: «це місто де основний монумент –/ широко розгорнуті та вмиті / руки Пілата». Пілат в Євангелії умив руки, погодившись віддати Ісуса на розп’яття. Поетеса проти непокараності, вона присягає сучасним нападникам: «ви заплатите таку ціну / яку навіть складно уявити».
Олександр Хоменко у вірші «із каменів дім його…» талановито використав образи євангельських героїв, акцентувавши їх екзистенційну спільність з Героями російсько-української війни. Бійці, як Іван Предтеча, розумні, сміливі і вірні високій ідеї та друзям; як Лазар – після 4 днів важкого поранення («у відключці») ніби дивом повертаються до життя, щоб знову бити ворога. Ісуса Христа поет не називає, але читач думає про нього, коли читає про Героя, який прикрив вихід з позиції побратимів з важким 300-им, залишившись сам без надії на порятунок «в полі / людський там син / цілу годину годин / один він / зовсім один». Людські сини, такі ж високі душею, як євангельські герої, захищають сьогодні Україну.
Павло Вишебаба – написав власний різдвяний гімн, надавши йому національного сенсу: біблійний образ Сина Божого перетворюється на образ Українського народу, який народжується «Із кров’ю, сльозами, у муках». Вірш написано 28 лютого 2022 р.
За київським часом о п’ятій
У чорному небі – вогонь
Від зірки чи збитих снарядів.
Народ ся рождає, славімо його
Біблійна інтертекстуальність у віршах з фронту і про фронт набуває особливих рис: вічні образи, думки і почуття зливаються з картинами сучасності – ніби вірш продовжує Біблію просто в іншому часі.
Пресцентр кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання