Станіслав Вишенський (1944-2018) – одне з імен, яке уславлює Переяслав: король українського авангарду, найперфектніший сюрреаліст України (так називають його літературознавці) тут народився, закінчив школу №3, оспівав рідне місто у творчості. 24 серпня минуло 80 років від дня народження митця – і рідна школа, фасад якої прикрашає пам’ятна меморіальна дошка з портретом талановитого випускника, 24 вересня присвятила цій даті захід, який розпочався в кабінеті літератури, а завершився в укритті, бо пролунала повітряна тривога.
Захід організувала і провела вчителька Світлана Кожевнікова, яка оформила виставку матеріалів про поета, підготувала школярів, і надавала слово гостям.
Професорка Ганна Токмань зосередила увагу на місці Переяслава в есеїстиці й поезії Вишенського, прочитала і прокоментувала уривки з його есею «Після пристрастей і страстей» та вірші «Переяслав» й «Альта». Учнів зацікавили описи знайомих їм місць, історія роду, поетична легенда про планету Альта, яка то зникає, то знову з’являється, створена митцем-краянином. Професорка розповіла про ерудицію поета, його праці про живопис Далі, Босха, Мунка, Утрілло, Малевича, підкреслила яскравість постаті Станіслава Вишенського як найбільшого новатора в українській поезії усіх часів.
Станіслав Вишенський
ПЕРЕЯСЛАВ
…У пам’яті ледь прим’ята вода
вузької річечки – притулку риб і лілій,
і Мономаха врода молода,
і замолоду пращури: з дозвілля
пасуться коні теж-бо молоді,
на них веселі яблука й хлоп’ята:
о, як давно я містом володів,
де холод зим і прохолода м’яти…
Старший науковий співробітник НІЕЗ «Переяслав», член Національної спілки письменників України Наталія Павлик пояснила допитливим школярам, у чому було новаторство поета – передовсім, у використанні симфори, яку відрізняє від звичної метафори загадковість, несподіваність перенесення ознак з одного предмета на інший. Поет залишив у спадок 11 поетичних збірок, одну з них так і назвав – симфори. Пані Наталія довірливо й зворушливо прочитала аудиторії свій вірш, присвячений поетові, якого шанує всім серцем і про якого вже написала наукові статті. Її запитання: «Хто з вас пише вірші?» – не залишилося без відповіді.
Відомий поет, почесний житель Переяслава Олег Князенко (Коломієць) особисто знав Станіслава з дитинства, тож його спогади – безпосередні й життєві, – наблизили постать загадкового митця до слухачів. Їх, школяра Олега і студента Стася, об’єднала поезія. Обидва читали томики поезії, беручи їх у бібліотеці (там і познайомилися) і писали вірші. Пан Олег засвідчив, що мав двох прекрасних учителів у майстерності віршувати – свого брата лауреата Шевченківської премії Володимира Коломійця і Станіслава.
Завершальним був виступ аспіранта УГСП Олексія Абраменка, який, за керівництва Ганни Леонідівни, працює над кандидатською дисертацією на тему «Екзистенціальні мотиви та сюрреалістична поетика лірики Станіслава Вишенського». Виступ молодої людини, яка досліджує творчість їхнього земляка, був цікавим для юнаків і юнок, бо вони думають про свій шлях у житті. Олексій розширив їхні знання зі світової культури, пояснивши поняття сюрреалізм. Важливим акцентом було визначення місця короля українського авангарду у світовому контексті, підкреслення модерності, повноти нашої рідної культури.
Зустрічі з переяславцями, які мають знати своїх видатних краян, відбуватимуться й надалі. Викладачі й аспіранти кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання поширюватимуть знання про письменників і вчених-філологів, які лишили тут слід.
Пресцентр кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання