24 кадри воєнної весни у Переяславі в фотооб’єктиві смартфону викладачки Наталії Швець - Факультет української та іноземної філології

24 кадри воєнної весни у Переяславі в фотооб’єктиві смартфону викладачки Наталії Швець

Факультет української та іноземної філології > Новини факультету > 24 кадри воєнної весни у Переяславі в фотооб’єктиві смартфону викладачки Наталії Швець

Сплинув рік відтоді, як сайт університету опублікував першу фотодобірку доцентки кафедри іноземної філології, перекладу та методики навчання факультету української та іноземної філології Наталія Швець. Нагадаємо, її захопленням у вільний від роботи час прогулянки рідним містом й пошук, з допомогою фотооб’єктиву власного смартфону, трансформаційф в його природі та архітектурі, відображення митей погодних змін та всього того, що, у зв’язку з пандемією не завжди вдавалося побачити здобувачам нашого закладу освіти, які вчаться дистанційно і, подекуди, знаходяться за сотні кілометрів від Переяслава та його університету.

З 24 лютого 2022 року на території України триває повномасштабна війна з російською федерацією, проте Наталія Віталіївна не втратила запалу та продовжує фотографувати прекрасне довкола себе. На наше прохання вона знову зібрала 24 авторські світлини зроблені за період цієї воєнної весни і люб’язно погодилася поділитися ними з читачами нашого сайту – кожен прокоментувала віршованими рядками.

Могутня велич України
протистоїть всім ворогам,
і стиглі китиці калини,
і слова Кобзаря помагають нам,
і волошки, і маки, й нарциси,
і паляниця пахуча,
і шаблі, і гострі списи,
і верби вздовж річки плакучі

Весна цвіте і має надію,
що здолаємо ворога лютого,
згадаєш про вЕсну і на серці тепліє,
і не буде нікого забутого 💙💛

ПІДсніжники, НАДсніжники чи просто квітуча надія?
У світі війни світло між безнадії…
Між вибухів, градів і антисептиків,
ліки від негативу, обереги від скептиків,
посланці пробудження природи,
стомленим чекати – винагорода,
краплі натхнення у вирі буденності,
символи життя незбагненності…

Сумна весна розсипає квіти,
росами-перлами світить,
весна перемогу віддано жде,
і серце стискається її молоде

Крізь біль і втому наші йдуть вперед,
не віддають ні метра України,
ні рясту, ні нарцисів, ні дерев,
ані роси нікому ні краплини

Перші нарциси, як промінчики сонця,
освітили місцину,
хай же вони, немов охоронці,
збережуть Україну 💙💛

Рясніють вишні цвітом,
і вітер віти колише тихенько,
наповнені душі світлом
і надія не згасає в серденьках.

Чуєш слова молитви,
що шепчуть її матері?
У хлопців шалені битви,
і захист молитв на порі

І поки ти сумніваєшся
«Робити чи не робити?»,
поки в хованки граєшся,
боїшся крок той перший ступити,
поки чекаєш моментів,
які були б ідеальні,
нашкреби достатньо фрагментів,
що надихають реально…
І просто дозволь собі бути
не таким уже й досконалим,
по кроках удачу здобути,
нехай не завжди усе вдало…
Яким би не був твій кокон,
метелик в тобі чекає,
поки ти кожним крихітним кроком
появу його наближаєш

Весняний Переяслав дивує,
знову доводить, що диво є,
квітує місто чарівне і славне,
нагадує про мир, що був недавно.

Переяславська весна виняткова,
купається місто у зливі квітковій,
оповите загадкою і чарівністю,
посміхається і захоплює ніжністю

Я би воліла зустріти мирний світанок,
побачити як сонце пестить Вкраїну,
як вкриває гори і ріки легким туманом,
як ворог нашу країну покинув.

Я б воліла птахою пролетіти над містом,
щоб побачити здалеку знайомі краєвиди,
щоб відчути як дощ нависає намистом
над містом, проганяючи сум і бІди

Краплі дощу, мов діаманти
на пелюстках і на листі,
бджоли гудуть, немов музиканти
і всі рослини в росянім намисті

Магнолія ніжним цвітом
освітила землю,
принесло на Вкраїну вітром
щасливу долю.
Біліє той цвіт, наче прапор
миру і добра,
і білих пелюсток вихор
людей біля себе збира

Нескорені міста і села
живуть своїм життям,
нова реальність невесела,
якій хотіли б вороття,
гра в шахи на виживання,
гра з нещасливим кінцем,
для людей випробувАння,
коли все похапцем,
коли кидають домівки,
коли притулку просять,
коли в цвіту вишневі гілки
радості не приносять

Сонце готується спати,
прощається на ніч із людьми,
і промінці останні у хаті
виблискують тихо в пітьмі.

Поснули птахи вже і звірі,
тихо дихає ніччю ліс і ріка,
та не може заснути віра,
що перемога в наших руках

Весна цвіте і має надію,
що здолаємо ворога лютого,
згадаєш про вЕсну і на серці тепліє,
і не буде нікого забутого 💙💛

Скажи мені, цвіте, чому гинуть люди,
чому весна незатишна й сумна,
чому натягнуті нерви, мовби струна,
що далі з країною буде?

Скажи мені, цвіте, чому гинуть діти,
за що безневинних вбивають вороги,
чому всі, хто нам дорогий,
не може просто життю радіти?

Слухати тишу світанку,
бузком лікувати душу
весною о п’ятій ранку,
коли ще дрімають всі «мушу»…

Коли визирає сонце
і робить світ неймовірним,
а квіти, як охоронці,
твій спокій чатують вірно…

Ти знаєш той запах ранку,
в якому нема ще тривог?
Послухай тишу світанку,
і травня почуй монолог…

Аромати весни так і манять своїм солодом,
і весна полонить думки солодким спогадом,
небо прозоро-блакитне куполом зоряним
світить по-весняному над полем зораним.

І бджоли гудуть стоголосо над квітами,
а поле тягнеться аж до лісу незвідане,
граційно кружляють над полем метелики,
поки тюльпанів піднімаються келихи

Розфарбовує дерева і поля,
посміхається в небі світанками,
пташиним співом промовля,
грається вітром з фіранками…

Бешкетує травень грайливо,
посміхається з-поміж берез,
хочемо в травні бути щасливі,
а ще – щоби Путін щез 💙💛

Українська весна сумувала з людьми у підвалі,
українська весна йшла вперед і давала відсіч,
цьогорічна весна не лише красива, але й витривала,
українська весна іде перемозі назустріч

Прийшла пора весняна
і заквітчала гаї і сади,
вранішнім легким туманом
травень усе остудив,
пташечка в лісі зраділа,
пісню співає дзвінку,
у співі у тому є сила,
розлита вона у садку

Чуєш вітер повіяв тихенько,
приносячи запах цвіту,
нагадує, що скоро літо,
колише розквітлі віти
і бджіл розганяє легенько…

Чуєш, як пахнуть яблуні і груші,
як парує скошена трава,
як нагрілась земля степова,
як усе навкруги ожива,
і людям западає в душі…

Білим вихором травень засипав землю,
пелюстки обіймають ніжно гілля,
і ми радіємо куточку землі своєму,
і всміхаюся травню з надією я…

Ми зможемо разом все,
ми подолаємо ворога рАзом,
підступна орда повзе,
але ми вилікуємо цю підлу заразу.

Ми зможемо разом все,
з волонтерами і з військами,
нехай вітер пісню нашу несе,
нехай вкриває землю ніжно пелюстками

Переконані, у кожного з тих, хто дочитав до цих рядків, є свої захоплення і вподобання: хтось фотографує, хтось пише картини чи вишиває бісером. Безпомильно, кожен з Вас має добірку улюблених нефахових книг, фільмів, музичних альбомів чи інших речей, які вам подобаються і якими, ви б могли поділитися зі світом. На часі нарешті відкритися своїм колегам та студентам з іншого боку. Надсилайте свої слушні пропозиції на електронну скриньку moderator.phdpu@gmail.com з поміткою «До рубрики» і вже найближчим часом про ваші вподобання читачам мережі сайтів університету. Скільки людей стільки й смаків – не соромтеся відкритися світові, бо можливо ваші захоплення вже розділяє чи от-от розділить ще хтось з тих, з ким ви щоденно перетинаєтеся в стінах нашої альма-матер. А якщо й не розділяє, то завжди може запропонувати щось на противагу. Словом, ми дуже чекаємо на ваші пропозиції!

 

Прецентр факультету української та іноземної філології

Перейти до вмісту