19 листопада 2019 року, напередодні відзначення Дня Гідности і Свободи, у конференц-залі імені Василя Сухомлинського за ініціативи філологічного факультету та, зокрема, кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання, відбулася кіногодина-зустріч з лауреатом Шевченківської премії та премії імені Василя Стуса, кіномитцем Михайлом Ткачуком. Гість презентував свій документальний фільм «Покликав Вас Госпожий глас» – кінорозповідь про українського митця-графіка, воїна УПА, який залишив художні свідчення історичного значення Ніла Хасевича.
На початку зустрічі ініціаторка та модераторка зустрічі, доктор педагогічних наук, кандидат філологічних наук, професор кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання Ганна Токмань, підкреслила, що Гідність і Свобода є засадничими цінностями для існування як окремої особистості, так і нації в цілому. Ганна Леонідівна пригадала події Помаранчевої революції і Революції Гідности, які розпочиналися в такі ж листопадові дні, та представила гостя.
Виступаючи зі вступним словом, Михайло Ткачук поділився спогадами щодо роботи над однією зі своїх найбільш значущих стрічок «Покликав Вас Госпожий глас», яку цього дня привіз до нашого міста та університету, та розповів про свої подорожі, працю в архівах колишнього КДБ й зустрічі з учасниками боротьби за незалежність України. Студенти і старшокласники, які повністю заповнили залу, перед початком зустрічі мали нагоду переглянути створений ним кіноролик про Українську Повстанську Армію, який часто вечорами демонстрували на революційному Майдані. Переглядаючи відео і пригадуючи ті часи, дехто з присутніх у залі активних учасників революційних подій та душею співчуваючих за долю й збереження історичного минулого української нації не міг стримати щирих сліз.
Коли до початку перегляду лишалися лічені хвилини, Михайло Петрович ексклюзивно відкрив сковородинівцям кілька секретів свого творіння, й, зокрема, пригадав подробиці зйомок у рідному волинському селі, де народився головний герой фільму і про які, зізнається, він майже ніколи не розповідав глядачам. Кадри відзняті саме там стали «наскрізною ниттю стрічки», і, на думку автора, стали ключовими для цього фільму. Крім того, митець наголосив, що наприкінці стрічки глядач побачить дві дати випуску фільму – 1994 й 2014 рік. Пов’язано це з тим, що свого часу фільм знімався на кіноплівку, і у часи його підготовки ще не було змоги взяти з архівів багато важливих матеріалів задля ще детальнішого опрацювання сюжету. Вже у останні роки, коли великий приятель митця й, донедавна, директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович почав керувати архівом Служби Безпеки України, запросив Михайла Ткачука взяти матеріали про Ніла Хасевича, які значно доповнили фільм та дали йому нові сенси та нове життя. До слова, фільм цей ніколи не було показано по телебаченню, адже канали завжди відмовляли автору та відверто говорили що, мовляв, це «не формат». Проте, Михайло Петрович розповідає, що побував з цим фільмом чи не у всіх куточках України, та зокрема, ще до початку окупації, у містах Донецької та Луганської областей, де фільм, природньо, сприймали якось дуже по особливому.
Фільм і справді зачепив молоді українські серця за живе, бо, видається, мало що у наш час може змусити авдиторію відкласти свої смартфони та по справжньому проникнутися тим, що відбувається на екрані. Історія, український дух та якісь невимовні почуття переплели те, що автор заклав до своєї стрічки та серця тих, хто це переглядав. Фільм завершується словами із пісні «Спіть, хлопці, спіть», які глибоко схвилювали всіх, адже йдеться не тільки про сон зморених бійців, а і про їхню загибель. Загалом, у всьому відчувалася відданість кінорежисера темі ж
ертовного служіння Батьківщині, мистецька пристрасть, творча наснага.
Кінодокументалістика – це водночас мистецтво і історичний документ, глядачі переконалися в тому, що Михайло Ткачук є справжнім майстром жанру: його кольоровий, супроводжуваний музикою фільм не залишив нікого байдужим. Недаремно Ганна Токмань сказала в кінці зустрічі: «Відтепер, коли ми почуємо слово «УПА», ми згадаємо Ніла Хасевича – хлопця-інваліда дитинства, талановитого художника, бійця Української Повстанської Армії, який загинув, але не здався, він залишив нам свої малюнки-свідчення, історичну пам’ять. А коли ми почуємо вислів «Українське кіно» – подумаємо про Майстра, романтика, патріота Михайла Ткачука».
Михайло Петрович зачарував молодіжну аудиторію історією свого життя, креативністю, світоглядом, тож усі зацікавилися іншими його фільмами, зокрема такими як «Загадка Норильського повстання», «Щаслива Настуня», «Мандри в країну Чаянова» та іншими – їх понад 60 у доробку автора. Сподіваємося, що вже незабаром ми так само в теплій та дружній атмосфері переглянемо ці стрічки у стінах нашої альма-матер.
Запитання від доктора філологічних наук, професора кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання Миколи Корпанюка, щирі слова подяки, квіти від студентів і старшокласників, пам’ятне фото режисера з учасниками боротьби за незалежну Україну в 1980-х – переяславцями-членами Народного Руху, оплески – мистецька і патріотична атмосфера панували в залі і серцях. Слава Україні!
Прес-служба філологічного факультету
ФОТОГАЛЕРЕЯ
