Керівник: д.пед.н., к.філол.н., проф. Ганна Леонідівна Токмань
В українській науці та освіті проблема діалогічного вивчення української літератури ще не вирішена, слід розвивати цей напрям у вітчизняному літературознавстві, а також долати однолінійність, закритість, соціологізування та інші обмежувальні хиби у викладанні української літератури в навчальних закладах. Для цього, зокрема, необхідно розробити теоретичні основи і запропонувати моделі дослідження українських художніх текстів через вивчення їх зв’язків з іншими, спорідненими культурологічними явищами.
На кафедрі української і зарубіжної літератури та методики навчання Університету Григорія Сковороди в Переяславі діє наукова школа «Екзистенціально-діалогічне прочитання художнього тексту», яку очолює професор кафедри Ганна Токмань. Ганна Леонідівна веде наукові дослідження в галузях літературознавства та методики навчання літератури, ґрунтуючись на понад 260 друкованих працях, майже 20-річному досвіді вчителювання (має педагогічне звання «Учитель-методист»), 20-річному викладанні у вищій школі, захищених нею кандидатській дисертації на тему «Художньо-філософський феномен лірики Євгена Плужника» (спеціальність: 10.01.01 – українська література) і докторської дисертації на тему: «Екзистенціально-діалогічна концепція методики викладання української літератури в старшій школі» (спеціальність: 13.00.02 – теорія і методика навчання (українська література).
Вона консультує докторантів, керує кандидатськими дисертаціями, а також магістерськими роботами, має послідовників своїх концептуальних ідей як в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі, так і в інших навчальних закладах України. Захищено 2 докторські дисертації з педагогіки за її наукового консультування – В. Уліщенко та Л. Неживою. Під науковим керівництвом професора Г. Токмань захищені 7 кандидатських дисертацій: 3 з філології – Л. Ткаченко, М. Турчин, К. Хома, 4 з педагогіки – Л. Рудницька, Л. Мозгова, Н. Черниш, О. Бурко.
На 2023 рік до активного складу школи входять науковці, які захистили дисертації під керівництвом Г. Токмань, аспіранти, дисертант: д.пед.н. В. Уліщенко (Київ), д.пед.н. Л. Нежива (Київ), к.філол.н. Л. Ткаченко (Переяслав), к.філол.н. К. Хома (Переяслав), к.пед.н. Л. Мозгова (Бориспіль), к.пед.н. Л. Рудницька (Коростишів), к.пед.н. Н. Черниш (Переяслав), к.пед.н. О. Бурко (Київ); дисертант (наукове консультування) – Л. Овдійчук (Рівне), аспіранти – Н. Гаврилюк, Т. Копилова.
Предмет дослідження наукової школи – теорія і практика діалогічного прочитання художнього тексту на філософських екзистенціальних засадах. Мета діяльності наукової школи – характеристика екзистенціальної парадигми української і зарубіжної літератури ХХ століття та напрацювання методичних моделей діалогічного навчального прочитання художніх текстів. Завдання полягають у науковому визначенні параметрів теорії і практики екзистенціально-діалогічного прочитання художнього тексту в галузях літературознавства і методики навчання української літератури.
Дослідження ведуться за такими напрямами:
- Екзистенціальна парадигма в історії української літератури ХХ ст. та в сучасному літературному процесі.
- Діалог української літератури із зарубіжною.
- Діалогічний принцип навчання української літератури.
Дослідники школи тлумачать художній текст на медологічних засадах екзистенціальної філософії, виходячи з концепцій світу й людини в ньому С. К’єркегора, М. Гайдеґґера, М. Бердяєва, К. Ясперса, Г. Марселя, Х. Ортеги-і-Гассета, Ж.-П. Сартра, А. Камю, Н. Аббаньяно та ін. Зіставлення певного художнього мотиву чи образу із філософською думкою відбувається конкретно, текстуально.
Основним підходом у прочитанні художнього твору є діалогічний, коли діалогізм розуміється в широкому філософському сенсі як характеристична пізнавальна модель світу, в якій домінує багатоголосся. Думка М. Бахтіна про те, що інтерпретатор художнього тексту має «заговорити не тільки про слово, але й зі словом, щоби проникнути в його ідеологічний сенс», є засадничою. У підґрунтя тлумачення художніх текстів покладено положення М. Гайдеґґера «А читати – хіба не те саме, що збирати: збирати себе, збиратися – для того щоб сприймати несказане в сказаному?» та К. Ясперса про «читання в духовному єднанні зі змістом».
У доробку школи – праці Г.Токмань та її учнів. Г. Токмань на основі діалогічного прочитання поезії Є. Плужника, Т. Осьмачки, Б.-І. Антонича, В. Свідзінського, С. Гординського, І. Світличного вибудовує концепцію екзистенціальної парадигми в українській поезії ХХ ст., що засвідчено в монографії «Жар думок Євгена Плужника: лірика як художньо-філософський феномен» (1999) та її другому, доповненому виданні 2013 р., колективній монографії за її редакцією «Діалогічне прочитання української літератури» (2007), а також численних статтях у фахових журналах і наукових збірниках та виступах на всеукраїнських і міжнародних конференціях. Різноаспектні проблеми порушено в збірниках вибраних статей авторки: «Екзистенціально-діалогічне прочитання художнього тексту: Вибрані студії» (2016) та «Уявні діалоги: Слово про науковців» (2017). Фундаментальна монографія Г. Токмань «Українська версія художнього екзистенціалізму: Б.І. Антонич, В. Свідзінський, Т. Осьмачка в європейському контексті» (Київ: Міленіум, 2020. 480 с.) містить результати 20-річного дослідження екзистенціальної парадигми в національній ліриці, інтерпретованій у діалозі як із філософськими, так і з художніми текстами європейських авторів. З’ясовано поняття «екзистенціальне літературознавство», «художній екзистенціалізм», «екзистенціально-діалогічна інтерпретація», схарактеризовано методику проведення літературознавчого художньо-філософського діалогу, сформовано його теоретичні засади з положень теорій М. Гайдеґґера, Г. Марселя, А. Камю. Монографія викликала позитивну реакцію в науковому товаристві (рецензія «Діалог поезії і екзистенціальної філософії» (2020) Н. Анісімової в академічному журналі «Слово і час»).
Г. Токмань зробила внесок у сковородинознавство: запропоновано інтерпретацію лірики Г. Сковороди в діалозі з екзистенціальною філософією та з педагогікою; напрацьовано методику вивчення поетичної сковородіани у середній та вищій школах. Готується до друку монографія, присвячена ліриці Г. Сковороди та поетичні сковородіані.
Учена активно вводить до екзистенціальної парадигми твори сучасних українських авторів (Ю. Бондаренко, В. Сагайдак), аналізує на філософських засадах тексти зарубіжних авторів (А. Мердок, М. В. Льйоса). Нині головний вектор її наукового пошуку – екзистенціально-діалогічне дослідження лірики Івана Світличного.
У науковій галузі «Середня освіта. Українська мова і література» Г. Токмань працює, спираючися як на власний педагогічний досвід учителювання, так і на теоретичне осмислення проблем сучасної національної літературної освіти. Теоретичним підґрунтям вважає філософію екзистенціалізму та теорію діалогу. Її праця «Методика викладання української літератури в старшій школі: екзистенціально-діалогічна концепція» (2002) здобула широке визнання науковців та вчителів України. Практичне застосування в університетах країни мають підручник для закладів вищої освіти «Методика навчання української літератури в середній школі» (2012), навчально-методичний посібник «Методика навчання української і зарубіжної літератури в середній школі: самостійна робота студента» (2019) та інші навчальні видання. Сформована нею екзистенціально-діалогічна концепція методики навчання літератури конкретизована в моделях, технологіях, методах, формах, прийомах літературної освіти. Праці Г. Токмань часто є дискусійними, у них відгук на виклики сучасності та пропозиції з удосконалення освітньої системи.
До наукової школи входять два доктори наук, докторські дисертації котрих захищені за наукового консультування Г. Токмань, учені з інших університетів України пройшли докторантуру в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі на кафедрі української і зарубіжної літератури та методики навчання.
Уліщенко Віолетта Валентинівна – доктор педагогічних наук, професор. У 1985 році закінчила Харківський державний університет імені О.М. Кармазіна за спеціальністю «Російська мова та література», здобула фах – філолог, викладач російської мови та літератури. У 2004 році захистила дисертацію «Методика вивчення епічних творів модернізму на уроках зарубіжної літератури» в Інституті педагогіки АПН України. У 2008 році здобула другу вищу освіту: у Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди за спеціальністю «Українська мова та література», здобула кваліфікацією «Викладач української мови та літератури, зарубіжної літератури». У 2012 році захистила докторську дисертацію на тему «Методика інтерсуб’єктного навчання української літератури в загальноосвітній основній школі». Авторка понад 100 наукових праць. Коло наукових інтересів – питання методики інтерсуб’єктного навчання української літератури в загальноосвітній основній школі, інноваційні навчально-виховні технології. Нині професор Віолетта Уліщенко працює на посаді в.о. завідувача навчально-наукового центру неперервної освіти Національного медичного університету імені О.О.Богомольця. Учена наполегливо поліпшує гуманітарний складник фахової підготовки студентів, запроваджує інноваційні технології навчання, ставлячи за мету екзистенційний розвиток особистості.
Людмила Львівна Нежива – доктор педагогічних наук, професор. У 1997 році закінчила Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Філологія. Українська мова і література». У 2001 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.01 – «українська література» з теми: «Літературно-мистецькі та наукові пошуки Марії Загірньої». У 2013 році завершила навчання в докторантурі Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. У 2018 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальності 13.00.02 – «теорія та методика навчання (українська література)» з теми: «Теоретичні і методичні засади вивчення літературних напрямів українського письменства у старших класах загальноосвітньої школи». Працює в Київському університеті імені Бориса Грінченка з вересня 2019 року – донині, професор кафедри початкової освіти Педагогічного інституту. Має стаж педагогічної роботи у ЗВО ІІІ – ІV рівнів акредитації – 23 роки. Коло наукових зацікавлень: професійна підготовка вчителя початкових класів у ЗВО; рідномовна освіта студентів педагогічних спеціальностей; методика навчання літературного читання та української мови. Авторка понад 120 наукових та методичних праць, з-поміж них: монографії, навчально-методичні посібники; статті у наукових фахових виданнях та міжнародних наукометричних базах даних Scopus, Web of Science. Співавтор розділів у вітчизняних та зарубіжних монографіях з актуальних проблем національної освіти, зокрема мовно-літературної, друкується у виданнях країн Європейського Союзу.
Кандидат педагогічних наук, доцент, в. о. завідувача кафедри української мови та літератури Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука в Рівному Лілія Миколаївна Овдійчук продовжує після закінчення докторантури активну працю над докторською дисертацією. Її тема тісно пов’язана з ідеями філософської, літературознавчої та педагогічної діалогіки, а саме: «Система підготовки майбутніх учителів української мови та літератури на засадах інтеграційного вивчення дисциплін літературознавчого циклу». Сфера наукових інтересів ученої – методика навчання української літератури в середні школі та вивчення дисциплін літературознавчого циклу у закладах вищої освіти; теорія та історія дитячої літератури, жанрово-стильові домінанти сучасної прози для дітей. Дисертантка має значні здобутки з теми докторського дослідження: статті у виданнях рівнів А і Б, апробацію на конференціях, триває педагогічний експеримент, поступово формується текст роботи.
Аспіранти під керівництвом Г. Токмань завершили чи продовжують опрацьовувати різноманітні теми, застосовуючи методологічні основи діалогізму та філософічності. Це теми з літературознавства: «Виховні концепти й особливості поетики української дитячої поезії початку ХХ ст.» (Лариса Ткаченко), «Багаторівнева поетика українського неокласичного сонета» (Марія Турчин), «Художній хронотоп історичної романістики Р. Іваничука (Катерина Каплюк). З педагогіки – «Методика вивчення індивідуального стилю письменника» (Людмила Рудницька), «Ґендерна складова методики викладання літератури в старшій школі» (Людмила Мозгова), «Особливості викладання лірики в основній загальноосвітній школі» (Наталя Черниш), «Діалогічна методика вивчення барокової і романтичної поезії в старшій школі» (Ольга Бурко). Нині аспірантка Наталія Гаврилюк працює над дисертаційним висвітленням теми «Методика навчання української літератури в закладах загальної середньої освіти у концепції О.К. Дорошкевича (1889-1946 рр.)», Тетяна Копилова – «Методика вивчення поезії на уроках української літератури в старших класах закладів загальної середньої освіти з використанням арт-технологій», Надія Лазоренко – «Методика вивчення теми козацтва на уроках української літератури у 5-6 класах в ЗЗСО».
У рамках наукової школи проводяться всеукраїнські науково-практичні конференції, зокрема «Діалог літературознавства і методики: сучасний науковий і шкільний аналізи художнього твору» (2006), «Діалогічні аспекти науково-педагогічної спадщини видатних українських дидактів-філологів Олександра Біляєва, Євгена Пасічника, Бориса Степанишина» (2007), «Екзистенціалізм і художня література» (2011). Члени наукової школи систематично беруть участь у організації та проведенні Сковородинівських читань в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі та численних міжнародних та всеукраїнських конференціях, теми яких дотичні до напрямів роботи школи.
До наукової пошукової діяльності залучено студентство. Протягом багатьох років діє студентська проблемна група «Екзистенціально-діалогічне прочитання художнього тексту», члени якої виступають з доповідями про результати совїх досліджень як на засіданнях групи, так і на студентських наукових конференціях. Кваліфікаційні дипломні роботи рівнів бакалавр і магістр також є формою проведення наукової студентської діяльності.
На сучасному етапі в роботі школи акцентується аксіологічна складова філософської образної думки. У результаті окреслюється коло основних духовних цінностей, притаманних національному письменству, аргументується їх існування в суміжних сферах української культури. Українська література інтегрується – шляхом діалогічного прочитання – в загальноєвропейську культуру; предметом дослідження виступають філософські мотиви в художніх текстах, софійна думка екзистенціальних мислителів, архетипні основи української ментальності, загальноєвропейські християнські цінності.
Відбувається співпраця з іншими науковими школами, зокрема з науковою школою Лесі Мірошниченко в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова. Спільною проблематикою є інноваційні технології навчання літератури, спрямовані на філософізацію літературної освіти.
Міжнародні зв’язки. Наукова школа співпрацює із зарубіжними осередками науки: Німецько-українським товариством імені проф. Юрія Бойка-Блохина (Мюнхен) та з кафедрою філософії Краківського університету ім. Івана-Павла II (Польща).