5 березня 2025 року в Переяславі відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Корпанюківські читання. Українська література в діалозі з історією і світом». Співорганізаторами зібрання, яке зібрало усіх тих, кого живить любов до українського слова, виступили Університет Григорія Сковороди в Переяславі, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка та Херсонський державний університет.
Конференція, яка проходила в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі, мала за мету обговорення актуальних питань історії та теорії української літератури, її зв’язків з історією та світовим літературним процесом, а також вшанування пам’яті видатного вченого-медієвіста Миколи Корпанюка, якому, саме у цей день, мало би виповнитися 75 років.
«Шановний Микола Павлович десятки років свого життя присвятив не лише філологічній науці, а й педагогічній справі – був професором нашого університету», – нагадала декан факультету української та іноземної філології, доктор філологічних наук, професор Оксана Тютюнник, яка модерувала роботу пленарного засідання.
У вітальному слові ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАПН України Віталій Коцур наголосив на важливості збереження та продовження спадщини Миколи Корпанюка – видатного філолога, науковця і громадсько-політичного діяча. Він підкреслив, що конференція об’єднала науковців і колег, які знали його не лише як професіонала, а й як патріота.
Окремо ректор зазначив, що створений Корпанюком Навчально-науковий центр Сковородинознавства залишається унікальним в Україні, і університет має обов’язок реалізувати спільні з ним задуми, адаптуючи їх до сучасних викликів. Віталій Коцур згадав спільну роботу з Корпанюком, зокрема під час Революції Гідності, та відзначив його вплив на молодих науковців, які захоплювалися його принциповістю та націєтворчою позицією. Нині, як керівник університету, він прагне втілювати ті державницькі ідеї, які сповідував Микола Павлович.
Як про людину політики про Миколу Павловича надалі згадував громадський діяч, доктор політичних наук, професор, засновник Фонду «Рідна країна» Микола Томенко:
«Ми в свій час з Миколою Павловичем зробили, я вважаю, першу українську інституцію. Бо Народний Рух був першою самодіяльною громадською організацією, яка кинула виклик комуністичній системі й сказала про необхідність боротися за Україну. І я, як член республіканського комітету по створення Народного руху, добре пам’ятаю, як особливо Київщина і Переяслав, і такі люди, як він, стали першими. Бо тоді, умовно кажучи, це не дуже модно було – ризикувати і своєю професією, і своєю кар’єрою і так далі. І в 1987-88 рр. вийти з синьо-жовтими прапорами на мітинг і сказати про те, що Україна повинна бути незалежною і суверенною державою, що ви починаєте за неї боротьбу, це був серйозний вчинок. У менших містах це було не так просто, як у тому ж Києві. Тому я з гордістю і з великою пошаною ставлюся до тих людей, які тоді були першими в цій боротьбі за незалежність», – почав Микола Володимирович та, надалі, пригадав сторінки спільної з Корпанюком просвітницької роботи та те, як нині продовжуються ті справи, до яких, світоглядно і ратною працею, долучався професор-медієвіст.
Не зміг не приєднатися у цей день до зібрання і учень Миколи Павловича, Уповноважений із захисту державної мови, кандидат філологічних наук, доцент Тарас Кремінь. У своєму виступі він пригадав і своє дитинство, і час навчання в університеті, численні зустрічі і розмови з Корпанюком. Зізнається, Микола Павлович став для нього не лише науковим консультантом, а й людиною, що відкрила йому широчезні обрії як у питаннях пізнання давньої української літератури, так і високого національного мистецтва, патріотичного і духовного світського життя та побуту, величезної клопіткої праці.
Надалі у своєму виступі Кремінь наголосив на високому інтелектуальному рівні Корпанюка, його академічній обдарованості у питанні вивчення української культури.
Микола Павлович Корпанюк уродженець Франківщини, після закінчення Київського університету опинився в провінції, де стикався з несправедливістю та обмеженнями через проукраїнську позицію. Певний час він працював лаборантом кафедри української мови, після чого йому не дозволяли зайняти вищу посаду. Попри це, він залишився активним у науковій та громадській діяльності: брав участь у літературних студіях, відкритті пам’ятника Тараса Шевченка в Миколаєві, установчих зборах Народного Руху України.
Також Тарас Дмитрович зауважив, що навіть після захисту кандидатської дисертації під керівництвом Олексія Мишанича Миколаїв не зміг оцінити Миколу Корпанюка як науковця належним чином. Лише в університеті Переяслава він, на думку Креміня, отримав можливість реалізувати себе як науковець і керівник Центру Сковородинознавства.
Уповноважений із захисту державної мови наголосив на необхідності збереження пам’яті про вченого-медієвіста: перейменування вулиці на його честь, подальше створення наукових конференцій, присвячених спадщині Корпанюка, ширший доступ до його архівних матеріалів. Він підкреслив, що подібні ініціативи є важливими не лише для вшанування науковців, а й для зміцнення української освіти і науки.
Тарас Кремінь завершив виступ словами подяки Миколі Корпанюку за внесок у розвиток української науки та підкреслив важливість відкритості академічних знань.
Слід зауважити, що напрямки роботи конференції охоплювали широке коло питань: від давнього українського письменства в загальноєвропейському літературному просторі до діалогізму як принципу методики навчання української літератури. Учасники конференції розглянули творчість Миколи Корпанюка як ученого-медієвіста, багатогранність діалогічних зв’язків Тараса Шевченка з історією і світом, художню версію живої історії у творчості письменників на війні, діалог українських текстів із зарубіжною літературою та сучасну компаративістику.
Розпочалася конференція з пленарного засідання, на якому з доповідями виступили провідні науковці України. Зокрема доктор філологічних наук, професор Петро Білоус проаналізував модель біографічного міфу у києворуських літописах, а доктор філологічних наук, професор, завідувач науково-дослідного відділу «Музей Заповіту Т. Г. Шевченка» НІЕЗ «Переяслав» Марина Навальна представила образ Тараса Шевченка в есеїстиці студентів-журналістів. Своєю чергою доктор педагогічних наук, кандидат філологічних наук, професор кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання Ганна Токмань ознайомила присутніх із завданнями та сутністю наукового проєкту «Художня версія живої історії: письменники на війні», Кандидат філологічних наук, науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Ярослав Мишанич порівняв погляди Платона і Григорія Сковороди на державу, а кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Геннадій Нога розповів про повсякдення руської еліти на сторінках Київського літопису.
Надалі робота конференції була продовжена у шести секціях. Аби не образити бодай когось із науковців, навмисне зупинимося на загальній температурі тематики досліджень, які розглядала кожна із секцій – повний перелік науковців і тем охочі знайдуть у програмі зібрання.
На секціях «Давнє українське письменство в загальноєвропейському літературному просторі. Микола Корпанюк як учений-медієвіст» та «Класична українська література. Тарас Шевченко: багатогранність діалогічних зв’язків з історією і світом», які модерувала кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання Університету Григорія Сковороди в Переяславі Юлія Бродюк, учасники розглянули питання епістолярної комунікації кінця XVI початку XVII ст. у контексті полемічного дискурсу, вплив західноєвропейської філософської думки на прозу Григорія Сковороди, жанрову своєрідність роману «Люборацькі» А. Свидницького, рецепцію античних мотивів у творчості українських письменників, а також приділили увагу постаті Михайла Максимовича та його внеску у розвиток української етнографії. Йшлося також про актуальність творчості Тараса Шевченка у XXI столітті, патріотичне відродження у творчості поета, іконотропні коди поеми «Сон», шевченківську ідею народу як життєтворчої сили, вплив літературної діяльності Шевченка на соціально-культурне середовище українських земель в середині XIX століття, переосмислення спадщини поета в контексті консолідації українців у боротьбі проти зовнішньої агресії, переклади творів Тараса Шевченка німецькою мовою та англомовну рецепцію творчості поета.
Секція «Художня версія живої історії: письменники на війні» складалася з двох частин: методичної та літературознавчої, які модерували доктор педагогічних наук, кандидат філологічних наук, професор, учитель-методист, професор кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ганна Токмань та доктор філологічних наук, професор Оксана Тютюнник. Було розглянуто питання психології травми у збірці Андрія Гуменюка (Кельта) «Африка», поезію Героя України Тараса Матвіїва, ландшафти війни у творчості Валерія Пузіка, жіночий наратив документальної прози Валерії Суботіної-«Нави», трагедію війни у сучасній українській драматургії, творчість як наснагу душі митця на війні (тексти Богдана Сторохи), пасіонарну енергетику слова і чину Олександра Хоменка. Учасники конференції мали змогу ознайомитися з творчістю таких письменників, як Володимир Вакуленко, Владислав Івченко, Борис Гуменюк, Олекса Бик, Марсель Тірі, Ілля Чернілевський та інші.
«Пролунали 32 ваші виступи. Усі промови були прекрасні – зворушливі, мудрі, мужні. У них була душа Вашого письменника, і Ваша душа, суголосна, прониклива. І висока фаховість, наукова думка найвищої проби. Тривожило тільки одне: як не розплакатися. Дякую! Ми напишемо колективну монографію непроминального значення. Досліджуємо феномен, якого ще не було у світовому письменстві: так багато таких різноманітних літературних талантів на фронті. Наша Армія унікальна – і за спротивом у сучасній страшній війні, і за якістю людини на війні. Слава ЗСУ! Хто ще хоче долучитися, пишіть: hanna_tokman@ukr.net», – зазначила у своєму Facebook Ганна Токмань за підсумками роботи модерованої нею секції.
На секції «Діалог українських текстів із зарубіжною літературою: сучасна компаративістика», яку модерував кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання Університету Григорія Сковороди в Переяславі Леонід Козубенко, учасники порівняли творчість Івана Багряного та В. Домонтовича, Володимира Винниченка та Кадзуо Ісігуро, Лесі Українки та Германа Гессе. Також, учасники конференції мали змогу ознайомитися з доповідями, присвяченими творчості Миколи Гоголя, Джона Голсуорсі, Ярослава Івашкевича, Крістіне Нестлінгер, Ніла Геймана та інших зарубіжних письменників.
На секції «Діалогізм як принцип методики навчання української літератури: теорія і практика», яку модерувала кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання Університету Григорія Сковороди в Переяславі Наталія Черниш, науковці розповіли про діалогічне навчання літератури в закладах фахової передвищої освіти, формування вмінь майбутніх педагогів використовувати інтерактивні технології на уроках української літератури, діалогічний підхід до національно-патріотичного виховання у процесі вивчення української літератури, діалог як засіб розвитку медіаграмотності учнів на уроках української мови і літератури, діалог української літератури з історією, методику шкільного вивчення реалізму, особливості викладання автобіографізму у творі Ю. Яновського «Майстер корабля», формування читацької компетентності учнів через аналіз новел Василя Стефаника. Особливий інтерес викликали доповіді, присвячені використанню творчості сучасних українських письменників у шкільній програмі, зокрема, творів Олександра Михеда, Люко Дашвар, Оксани Забужко, Сергія Жадана, Тараса Прохаська, Юрія Андруховича, Софії Андрухович, Катерини Бабкіної, Андрія Любки, Євгенії Кузнєцової, Артема Чеха, Макса Кідрука, Ірини Цілик.
Справжньою мистецькою родзинкою стала секція, яку модерувала кандидат філологічних наук, доцент кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання Марія Пангелова. Тут заслухали спогади про Миколу Павловича кандидата історичних наук українського кобзаря та археолога, цехмайстра Київського кобзарського цеху Миколи Товкайла, який був побратимом Миколи Павловича та сприяв внесенню Українського кобзарства до спадщини ЮНЕСКО – у цей день він заграв присутнім кілька творів. Мали що згадати про Корпанюка та що прочитати й місцеві поети та активні сковородинівці – Олег Князенко, Ольга Шкира, Наталія Швець та Максим Левченко.
Всеукраїнська науково-практична конференція «Корпанюківські читання. Українська література в діалозі з історією і світом», присвячена пам’яті видатного українського літературознавця Миколи Корпанюка, підтвердила, що українська література є потужним інструментом для осмислення історичних подій, відіграє важливу роль у формуванні національної ідентичності, особливо в умовах війни, та активно взаємодіє зі світовим літературним процесом, що сприяє її розвитку та збагаченню. Вдячні усім її учасникам.
Максим Левченко
