Факультет української та іноземної філології > Новини кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання > Професорка Ганна Токмань виступила на вечорі-портреті, присвяченому 75-річному ювілею поета Олега Коломійця

6 вересня 2025 року своє 75-річчя відзначив поет, краєзнавець, перекладач, історик і почесний громадянин Переяслава Олег Коломієць. Напередодні у приміщенні музейних фондів Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» відбулася тепла зустріч із ювіляром, яка зібрала його друзів, колег, близьких та поціновувачів творчості. На вечорі, що мав форму літературного портрета, виступила і професорка кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання факультету української та іноземної філології Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ганна Токмань.

У ході виступу Ганна Леонідівна засвідчила ерудицію автора, міфологічний та романсовий струмені у стилі, талановиті твори для дітей, шляхетно-емоційну інтимну лірику. Ганна Токмань продекламувала свій улюблений вірш Олега Коломійця. який вважає одним із шедеврів української мілітарної поезії. Написаний давно, про події 100-літньої давності, твір нині знову актуальний. Вірш – як драма. Кожна строфа: ремарка і репліка героя – командира-військовика. Кульмінація – загибель, виражена завдяки апосіопезі. Мотив кохання вплетено алюзією старовинного романсу. Завершення – голос з-за межі, у якому мужність і кордоцентризм українського Героя.

Ліс. Поле. Тумани… Покопані шанці

І – тиша. Ні згуку, ні слова.

Так вип’ємо ж з вами, хоробрі гетьманці,

За чорнії брови!..

Густіші тумани. Води повно в шанцях

І армія знов наступа…

Так знайте, братове, мої сіроманці, –

Фортуна не вічно сліпа.

Знов вибухи, кулі свистять без угаву,

Десь там чутно клекіт Дністра.

Забудьте це пекло, оцю чорну драму,

Співайте, гей, браття! Ой, бра…

Знов – поле й тумани. Скривавлені шанці.

Козацька могила. Діброва…

Ну, пийте без мене, щасливі коханці!–

За чорнії брови!

Професорка передала вітання всіх університетських філологів і завершила виступ з цитуванням поетового рядка: «… у мене – ні багатства, ані «Фордів», А тільки – серце… руки… й дзвінкі вірші». Це більше багатство, на віки. Дякуємо, що пишете, обдаровуючи нинішніх і прийдешніх читачів. З роси і води, Поете!

Пресцентр кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання