В Одесі відбувся VІІІ Всеукраїнський фестиваль педагогічних ідей «Мій особистісно зорієнтований урок», організований Національною академією педагогічних наук. Натхненниками й модераторами цього традиційного фестивалю є науковці академії Анатолій Фасоля та Інна Кондратець, у центрі уваги перебував урок української літератури. На одеське свято сучасної національної освіти з’їхалися вчителі з усієї України, гостинні господарі-одесити також взяли активну участь у численних заходах. Я була серед запрошених науковців.
Головні враження: 1) Одеса – неповторно прекрасне українське місто (наше!), 2) учителі української мови і літератури тримають високий рівень освіти, це віддані справі, творчі, невтомні люди, якими може пишатися вітчизняна школа.
У програмі фестивалю різноманітні події: доповіді, дебати, педагогічні майстер-класи, наукові програми, відкриті уроки, психологічні тренінги, аукціон методичних ідей, виставки літератури та ін. Вразили чудово обладнані одеські українські гімназії, парад вишиванок у гімназії №7 і виступ дитячого хору (пісня «Україна – це я») в НВК №13.
Моя участь полягала в публічному інтерв’ю на тему «Урок: чи потрібно зберігати цю форму навчання?» та науковій програмі «Вплив сучасного літературознавства на урок української літератури», також виступила в обговоренні відвіданих майстер-класів і відкритих уроків, проведених талановитими науковцями й вчителями Юрієм Бондаренком, Оксаною Гаврилюк, Ольгою Криворотенко, Юлією Радченко. Щиро дякую дорогим колегам за свято ідей, почуттів, спілкування в Одесі – нашій українській перлині біля Чорного моря.
А ще було купання в холодному, повному медуз Чорному морі, надзвичайної краси спектакль-опера Пуччіні «Турандот» в Одеському оперному театрі, екскурсія багатющим літературним музеєм (поруч з матеріалами про Ільфа і Петрова, Купріна і Буніна перший вірш Сосюри, написаний українською і надрукований саме в Одесі – «Відплата»), прогулянки Дерибасівською і неповторні одеський гумор й акцент.
Заплутавшись в одеських вулицях: «Скажіть, будь ласка, куди мені іти, щоб вийти до моря? – Так Вы именно от него и идете! – Мені туди йти? – До упора!» У магазині, де вчора купувала ковбасу, продавчиня: «Как Вам понравилась колбаса? – Непогана, але хрящі… – Так значит она из мяса!»
Прощавай, Одесо! Ми тебе любимо й уважно стежимо за життям міста, за нападами на активістів, сплесками не тільки Чорного моря, а й «русского міра», провокаціями у дні свят. Віримо, що все буде гаразд, перлина не розіб’ється, бо міцна.
Ганна Токмань,
професор кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання